Зустрілись випадково, можливо ненароком,
Хоч сходились дороги крок за кроком!
І у хвилини самодостатньої гордині,
Не помічали прірву, ту що виростала всередині!
І все ж коли зійшлись далекими стежинами,
Зцілилися на мить і дійсно стали сильними!
Але хотілося зостатись позамежними...
Хоч гравітація, тяжіння протилежного!
Обзавелися прірвами і скелями,
Бо вперті ми з своїми паралелями!
Як ті тіла, що сходяться раз в сотню літ!
Парад планет залишить теплий слід...
І як планети, теж напевно були створені,
Такі ж далекі, сильні і нескорені...
Можливо, колись знову знайдем правильну орбіту...
Мабуть, коли буде розгадано всі таємниці Світу.
2019
