За вікном уже падали міни
я зібрала життя у валізку:
томик віршів з автографом Ліни
і з дитинства ще лялечку Лізку.
два горнятка з яких пили каву
коли тихо було на світанні
і листівку поклала яскраву
де признався мені у коханні.
Наостанок полила ще квіти
теплим поглядом дім обійняла
в нім не будуть народжені діти
тихий світ мій війна зруйнувала.
Ще хвилина і вийду за двері
чужина може й буде прихильна
та з твоїх, лише земле, артерій
пила воду й ставала я сильна.
чужина може й буде прихильна
та між нами стоять Піренеї
я як пташка у клітці невільна
лише біженка буду для неї.