Всю Божу ніч летіли літаки
Глибоко у пітьмі. Аж понад хмарами.
Дивилися розгублено зірки
За тими демонічними примарами.
І вуха затуляли від журби.
І очі свої плющили від сорому.
Бо знали: від смертельної сівби
Всю добру землю буде переорано.
Бомбили все: і села, і міста.
Горіла ніч, і смерть сміялась голосно.
Та наша лють до ворога зроста
Щодня. Хоч як би нам не було болісно.
О клятий ворог! Вже немає меж.
Як можна нищити людське в людині?!
Та нас уже нічим ти не візьмеш,
Ми як ніколи сильні. Ми єдині!
