Почуй Срібнолукий нас в безладі листя і стріл
у впертій безмовності битви й гучному воланні померлих
знов осінь прийшла Срібнолукий дерева і люди відходять
спимо у задусі наметів під зм'ятим прокляттями небом
обличчя занурені в пил і вимиті потом тіла
з грудей розітятих мечем не кров витікає не кров
худоба вмирає і очі скляніють у мулів
гниють паруса кораблів і жодному шторму в затоці
нас не повернути дружинам гіркі чужоземні дівчата
нам плакати довго в обіймах своїх не дозволять
у Тебе благаємо Пане не Трої вінець кам'яний
не золото слави плюмаж і білявих жінок
лише якщо можеш верни доброту заплямованим ликам
і в руки вклади простоту як вкладаєш залізо -
хмари пошли Аполлоне хмари хмари пошли
Zbigniew Herbert Fragment
Usłysz nas Srebrołuki przez zamęt liści i strzał
przez bitwy uparte milczenie i mocne wołanie martwych
znów jesień Srebrołuki drzewa i ludzie odchodzą
śpimy w dusznych namiotach pod niebem zmiętym od przekleństw
w pyle nurzamy twarze w pocie myjemy ciała
z piersi otwartej mieczem nie krew nie krew ucieka
zwierzęta umierają mułom zachodzą oczy
butwieją żagle okrętom i żaden sztorm o zatokę
nie powrócimy do żon obce gorzkie dziewczęta
nie pozwolą nam długo płakać w swoich ramionach
nie o wieniec kamienny Troi prosimy Cię Panie
nie o pióropusz sławy białe kobiety i złoto
lecz jeśli możesz przywrócić splamionym twarzom dobroć
i włóż prostotę do rąk tak jak włożyłeś żelazo —
obłoki zsyłaj Apollo obłoki zsyłaj obłoki
