Гігантський лапоть дикої орди
Переступив всі межі і кордони.
В дволикій правді вражої ходи
Свої божки і писані закони.
Куди не ступить – там розруха й смерть,
Куди не гляне – все йому належить.
Земля чорніє випалена вщерть,
Де ставить мітку – триколор на вежі.
Помаже «миром» – кров тече із ран,
Який Пилат – такі слизькі укази.
В століття двадцять друге вже тиран
Розставив пастки, лабіринти й пазли…
Крізь гнів – до волі, визріло – борись!
(В єднанні разом досягнемо цілі).
І мій народ Москві не покоривсь,
Хоч зусебіч у зайди на прицілі.
В моїх людей багато світлих мрій, –
Міцних на гарт, що виплекані духом, –
Благословляє сам Мазепа в бій,
Сірко і Орлик, Гонта з Мономахом.
Нових героїв принесла війна,
Щоб стерти слід рашиської облуди.
І хоч життям оплачена ціна –
«Народ мій є, народ мій завжди буде»!