Проміння сонця знову палить наші білі лиця
Стоять коробки воїнів в строю параднім
Губа дрижить, а на щоці сльоза іскриться
У тих хто вижив у бою тяжкім, нещаднім
Із вітру подихом сіде волосся розлетілось
І голови схилили всі з ударом метронома
Хвилина йде мовчання серце щоб забилось
А на душі щоби пропала горя й болі втома
Вогонь що вічним зветься знов і знов палає
Ідуть колони воїнів з рівнянням, монумент
Так важно дивиться на них, немов благає
Запам’ятать на віки переможний постамент
Відлуння пострілів бентежить знову розум
Летить сльоза і вслід пелюстки полетять
А прізвища що вкарбувались в горе й сум
В гранітних плитах з нами все говорять
Знов прапор України розвиваючись розкаже
Як ми прийшли до перемоги не скорились
Що за свободу нашу свої голови положе
Стрій що пройшов, відважними усі родились
Святкуємо всі перемогу, хоча іде війна
Вона дає натхнення, душі наші зігріває
Вшануємо народу міць і силу, віру хай вона
Відважних наших воїнів в бою оберігає
Чекаєм перемоги час і бачим сльози ветеранів
Що настраждались з фашистами в війні
Рашистів переможем і звеличимо титанів
Увіковічимо в своїй непереможній ми картині
09.05.2022 (Яресько Я.М).
