Там, де тепер гарматни бій -
квітла моя земля...
Хрипло лунає: "Міни! Стій!
Стій, краще піду я."
Там, де руїни, попіл, дим,
чувся дитячий сміх...
Кулі спинили його, з тим
часу спинився біг.
Там, де поля відстраждалі сплять -
маки цвіли торік;
душі над містом своїм шумлять,
ніби лелечий крик;
там полотно від чужих воріт,
ситом проміння лл'є;
Господи, там проклинає світ
кожне дитя твоє...
Там, де тепер захололі сни -
хтось обіймав теплом...
Гомін лісів: " Ти не йди, спинись!
Краще уже разом..."
Ніби відмотаний плівки час
в дикі чужі віки...
Знай, де війна визволяла нас -
штучні стоять вінки...
Там, де тепер гарматний бій -
ще зацвіте земля...
Далі ні кроку! Досить! Стій!
Стій, бо тут правлю Я!
Знайду в собі понад тисяч сил,
щоб розігнати муть...
Далі ні кроку! Час твій сплив!
Маки мої цвітуть!