А правда є? Вона жива?
Я хочу, хочу це почути,
Я хочу, хочу це пізнати.
А правда є? Чи лиш брехня?
Ми тої правди живі діти,
За неї боремось завжди,
Щоби могла нам душу гріти,
Щоб замела чужі сліди,
Щоб жити нам допомагала -
Б'ємо́сь за неї все життя,
Щоби палала і згорала
Страшна брехня, страшна брехня...
А правда є? Вона існує?
Хай кожен пише свій портрет,
І хай лиш правда там панує.
Забудь слова: "её здесь нет".
Борітеся - поборете,
Я знову це скажу.
Моліться й переможете,
Бо правда на кону.
Вона плекає всіх в колисці,
Та ми народжені з гріхом.
Не бачимо ми пастки в мисці,
З якої п'є́мо молоко.
Та все життя вона йде поруч,
Лише її ти обирай.
Скажи раз правду - знов повториш,
Та вже від неї не страждай!
Я знов погоджуюся, знаю:
Вона гірка бува, страшна.
Але коли її спіймаєш -
Побачиш, хто вона така:
І не солодка, і тяжка,
Та як без неї нам прожити?
Дивись їй в очі та не бійся,
Бо як без неї обійтися?
А правда є? Так, правда є.
Вона була, вона і буде.
Прокиньтесь, схаменітся, люди!
Лиш з нею ми такі як є.
20.03.2022́
Макс Дрозд відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Тарасе!
Звісно, не могли ми списати один в одного, просто події наштовхують, ніби натякають. І у нас з Вами така собі однакова ідея вийшла.
Дякую Вам, й дякую, що лишили посилання, певний зв"язок між віршами.
Гарного дня
Пане Максе, ви чудово поєднали красу вірша, майстерне виконання і серйозну філософську концепцію. До того написано надзвичайно емоційно і щиро.
Макс Дрозд відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Родвіне!
Довго не міг дійти якоїсь "концептуальної" згоди цього вірша, а потім вирішив - хай буде такий, яким він створився в моїй голові. Мабуть, не прогадав.
Радий візиту!
Тільки той, хто дорожить правдою, називається людиною. Прикро, що в нас все загрузло у брехні, ненависті, ворожнечі, це все, кажуть, від нечистого, а ми будемо відстоювати те, що від Бога - правду! Мудрі у Вас філософські роздуми!
Макс Дрозд відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Щиро вдячний. Вдалося ці роздуми "згрупувати" - й вийшов такий вірш. А зазвичай, вони й далі продовжують снувати в моїй голові..
Радий візиту!