«А вірші кричать», як черги з автомата,
І рвуться на зовні нестримно з душі.
Вкраїна моя на хресті розіп’ята…
Ненависть кипить… і в руках калаші.
Йде далі війна із руснею проклята,
Тупі орки знов нагострили мечі…
Та прихід цей – останній, жде їх розплата
Відб’ються на них материнські плачі.
За біль, що принесли безчесні іуди,
За діток убитих і в друзки міста…
Ви гірше фашистів, ви – звірі! Не – люди!
І вам лиш у пекло, це – правда свята.
Ви – рабусі, погань якої не знало
До нині ще людство на нашій землі,
Безбожники чорні, кровава навала,
Що виросла дика на путіньськім тлі.
2.06.22р.
