Зоря вечірня
лице своє ховає
в покров сріблястий.
Над землю місяць вийшов
ніч темну осявати.
.
В вечірнім небі
самотня зірка світить,
як і я, сумна.
Нема кому у світі
про жаль свій оповісти.
.
В далекий простір,
в країну мрії лине
думка осяйна.
Розкрилилась, мов птаха
в повітряних потоках.
.
Веселі гори,
а поміж них долини
зеленіються.
Понад верхи високі
трембіти голос лине.
.
Мрію про сонце.
Причащається душа
ароматом трав.
Добридень сповіщаю
заквітчаній планеті.