Ліричний герой пана Списотруса намагається переконати себе, що у випадку невірності любові він насправді не втратить, навіть якщо через це вмре.
Оригінал:
92
But do thy worst to steal thyself away,
For term of life thou art assured mine,
And life no longer than thy love will stay,
For it depends upon that love of thine.
Then need I not to fear the worst of wrongs
When in the least of them my life hath end.
I see a better state to me belongs
Than that which on thy humour doth depend.
Thou canst not vex me with inconstant mind,
Since that my life on thy revolt doth lie.
O, what a happy title do I find—
Happy to have thy love, happy to die!
But what’s so blessed fair that fears no blot?
Thou mayst be false, and yet I know it not.
Мій переклад:
92
Вигадуй будь-що, щоб порвать зі мною,
Та наша єдність чинна все життя,
Яке з твоєю втрачу я любов’ю:
Його умова — це любов твоя.
Що б’є найлегше, смерть мені спричинить,
Найгірше лихо, отже, — нестрашне.
Тут біль несуть твої химери плинні,
Натомість прийме ліпший світ мене.
Як хочеш, змінюйся, — не постраждаю,
Бо здатна зміна вік мій вкоротить.
Як любиш — добре, добре, як вмираю —
Такі мої права, що скрізь щастить.
Де яснота, щоб плямки не боялась?
Твоя від мене зрада заховалась.
Переклад 09.07.2022