Сергій якраз перебирав папери на столі, коли йому позвонила секретарка.
- Сергій Миколайович, до вас прийшла перевірка. - З того боку слухавки лунав монотонний, автоматичний голос.
- Яка перевірка? Не зрозумів.
Але у відповідь пролунали гудки. Тихий стук у двері. Чоловік розгублено поклав слухавку і покрокував до дверей.
- Аліна, яка перевірка?
Двері прочинились, проте замість секретаря на порозі стояв незнайомець років пятдесяти, з сивим коротким волоссям, в довгому світлому плащі ( на дворі була тепла вереснева погода), на ногах виднілись кінці темно синіх брюк та руді гостроносі туфлі. Сергія паралізувало, він застиг з спантеличеним виразом.
Гість зареготав, мов би старий приятель. Переступив поріг і по батьківськи похлопав по плечу.
- Пане директоре я не заберу у вас багато часу. Розумію ви досить зайнята людина. - Знову то й же самий розкотистий сміх.
Незнайомець в плащі оминув Сергія і неквапом попрямував до його стільця. Покрутив стілець за підлокітник, приглядаючись до нього, наче остерігаючись чогось, що тільки йому відомо. Переконавшись, що все гаразд, тихо посвистуючи сів, перебуваючи в досить хорошому гуморі.
Сергій досі стояв як вкопаний, збираючи себе по малих частинках. Перед його очима пронеслось дитинство, коли на протязі декількох років, ночами в сні приходив незнайомець в цьому ж самому довгому світлому плащі, брав за руку і водив по різним неймовірним місцям, по своїй флорі і фауні, не схожими на цей світ. Учив багатьом не зрозумілим речам. Але з дорослішанням, сни подібного характеру принились, хоча в пам‘яті зайняли стійке і яскраве місце. Тепер же, чоловік був впевнений, цей незнайомець із дитинства, тільки що зайшов до нього в кабінет.
- Сергій Миколайович, не стійте в порозі, у нас з вами є коротка розмова.
Слова гостя вивели директора із глибоких спогадів. Той мов би на ватяних ногах повернувся і на силу дійшов кілька метрів до столу, де опустився на одне з крісел. Він не насмілювався підняти очі.
Незнайомець в цей час запалив сигарету, уважно окинув поглядом кабінет, опісля сперся на спинку стільця та легко погойдуючись, повів далі.
- Знаю, ви мене впізнали, я мав честь з вами часто зустрічатись в минулому. - Його голос набрав серйознішого тону, більше ніякого натяку на веселощі. -В принципі, ми б не мали з вами зустрітись зараз, проте мене наполегливо попросили навідатись до вас. Я ж не міг відмовити. - Гість запнувся добираючи слова. - З вами можна напряму говорити, оминувши формальності і подібну нісенітницю?
Директор не сміливо підняв очі, зазирнувши в чорні, магнетичні зіниці свого співбесідника. Відчуваючи себе розгубленим школярем, кивнув головою.
- Так.
- Прекрасно. - Незнайомець задоволено видихнув густий клубок диму. - В першу чергу мене просили передати, що дають вам два роки. І, нарешті, чекають від вас той вибір, за котрий була домовленість і про який я впевнений, ви пам'ятаєте, хоча, доволі глибоко в свідомості. Принаймні відчуваєте. - Гість зробив паузу, аби директор засвоїв інформацію. - Вас прислали у відрядження, ви ж в свою чергу займаєтесь маячнею на робочому місці. В юності ви ще робили спроби іти в зазначеному напрямку, за вами уважно спостерігали, натомість вибрали кинутись з головою у вир і забутись.
Прибулий загасив сигарету об металічний степлер, що лежав на столі перед ним та прокомментував.
- Теперішні сигарети ще те лайно. Коли останій раз навідувався у ваші краї до одного умільця на відшибі села, тютюн з більшим смаком залягав в груди.
Викинувши недопалок у смітник, встав і підійшов до Сергія, поклавши руку на плече — продовжив:
- Спробую передбачити... При теперішньому напрямку, ви попадете в аварію, на підпитку повертаючись із чергової гулянки. В передсмертній агонії, вам буде надано до хвилини, аби ще раз переглянути своє минуле життя і ті задачі які ставились перед вами. Натомість, у вас є чудовий шанс, змінити напрям. Можете на деякий час, придбати будиночок на природі, подалі від місцевих перипетій. А там внутрішнє вас виведе та і зовні підштовхнуть. Надіюсь на порозуміння. - Незнайомець в пальто сухо посміхнувся і вийшов з кабінету, залишивши сам — на сам враженого до глибини душі Сергія.
ID:
953076
ТИП: Проза
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 12.07.2022 21:13:25
© дата внесення змiн: 12.07.2022 22:38:53
автор: Сильчук Назар
Вкажіть причину вашої скарги
|
