"А зранку ти знайдеш в улюбленому піджаку
записку про те, що тебе я без міри люблю..."
Не ра́зом ми, супротиву не чиню,
Бо ж, що поробиш, – ма́буть, не дано..
Ту фразу хмуру, хтіла б, – не розчи́ню,
Тебе не бачу – та вже все одно...
Мені про тебе снився сон – це дивно:
Раніше були марення завжди.
Бо коли любиш сильно, інтенсивно,
То захлинає так, що ти – не ти…
На тебе права зовсім я не маю,
Бо так то бу́ло все уже давно..
Та час – формальний, штучний – відчуваю,
Любов – це лотерея, доміно...
Твої дарунки дивляться з полиці,
Листи в шухляді досі бережу,
Здається, сва́рки – це такі дурниці..
Брешу́ собі я, а чи не брешу́...
Як знати що в кохання сфері правда?
Реальність – де, хто зна, а де – уява?.
А день мине.. отак.. як все – до завтра,
І знов собі скажу́: любов – "заГРА́ва"..
До тебе притулитися не можу,
Тож маю я одне палке бажання:
Тебе повільним танцем заворожу,
І відроджу́ утрачене* кохання...
У плавнім танці прагну я зіллятись,
Знайомий запах знову відчувати, –
Хоч так на хвильку маю шанс торкатись,
Коли не можу просто обійняти...
Рука в руці, волоссі, рідна шия..
Дурманиш.., ніжно в очі заглядаю..
Я зовсім поруч, біля тебе, милий!!!
Так ніби наяву усе.. згораю...
Мить, зупинися.. спала зовсім маска?.
В танку́ я, і продовжую ридати...
О дійсність, не буди мене, будь ласка!!
Молю́, дай ще хоч трішечки поспати!..
*загубленеhttps://www.youtube.com/watch?v=AEPnb9GdMtshttps://www.youtube.com/watch?v=E7VgstsVS44Можливість коментувань та оцінок заблокована