Вишивала мати рушники для доні,
вишивала маки, пелюстки червоні,
вишивала сонце, золоте колосся,
щоб коханій доні все життя вдалося.
Вишивала мальви білі та рожеві,
щоб стежки- доріжки всі були веселі,
щоб коханій доні горя й бід не знати,
голуба й голубку вишивала мати.
Вишила калину, вишила червону,
вишила стежину, щоб вела додому,
щоб з доріг далеких завжди повертала,
оберіг на щастя доні вишивала.
Приспів
Долю, долю вишивала мати,
вишивала доні щастя на рушник стати.
Автор Зоя Журавка
Дуже гарно! Але мені цікаво: Ви писали текст вже під готову мелодію, чи спочатку був вірш ?! Бо мені здається, що до кінцевого результату, між вами були погодження і підганяння тексту під музику, чи музики під текст.
Вірш був написаний за декілька років до народження пісні у виконанні Олени Білоконь, до того часу цю пісню виконував аматорський колектив і вона мала зовсім іншу мелодію, виконувалася під баян. Зміни я зробила зовсім не значні, але це вже зовсім інше звучання...ось така історія.