Панєнку запримітив гу́цул в місті:
ошатну, симпатичну і струнку.
Відразу видко – не сільського тіста!
Та до смаку припала юнаку.
Але лебідка довго не дрімала.
Село! – майнуло. – Здобич надлегка!
Кормою розвернулась до загалу
і попливла вперед, на юнака.
– Мої вітання! Чому вас не знаю?
– Я не місцевий, – мовити і встиг.
– До ресторації? По філіжінці чаю?
Коханий, а який смачний пиріг!.
Та і хлопака був не валом шитий,
він до ведмедя лазив у барліг.
Примружив ліве око діловито,
оглянув дівку з голови до ніг.
– Ви про яке говорите кохання?
До чого, вибачійте тутка чай?
Готовий я завжди до спілкування,
а решта – у процесі, зазвичай!
12.08.2022
