Де ти, моя хороша,
де ти, моя кохана?
Скучила за тобою,
зірко моя жадана.
Тяжко мені без тебе,
катую себе, з'їдаю –
вдень на яву пильную,
а ніч у снах виглядаю.
Ти десь знайшла розраду,
дівчинко моя люба?
Знаєш... В тобі мій всесвіт,
радість моя і згуба.
Сумно мені без твого
мудрого завше слова,
хоч ти різка, відверта,
вперта, ще й гонорова.
Світ мій змарнів, не чую
шепіт твій звичний, тихий –
дуже тебе чекаю,
дай хоч краплину втіхи.
Думаєш, не пробачу
втечу твою раптову?
Мрію, що все ж побачу –
вийди зі свого схову.
Може тебе злякали
біль і біда в країні?
Думку в слова збираєш
в зруйнованій геть хатині?
А може ти десь у полі
молитву шепочеш тиху
й не хочеш казати правду,
пророчити біди й лихо?
Можливо, ти гоїш рани
військовим на полі бою?
Тоді, не спіши до мене –
пишаюсь, рідна, тобою.
Моя муза жіночої статі - це перевірений факт, який ніяк не залежить від моїх вподобань. І, якщо пан має муза - це його особиста справа, не заперечуватиму й заздрити не буду) Дякую за пораду
Бажаю вам натхнення!
Десь заблукала на дорогах війни, Віто! З Перемогою нашою повернеться... 
