Ти була для мене, зовсім не цікава,
Не така як інші, зморщена, жива.
Іноді, бувало, ти ставала жвава,
Наче білка в клітці, з каменем жила.
Раптом все на світі, вмить перевернуло,
Ти була знайома, а чи недарма,
Скільки років нині, ми з тобою були,
Ти мене любила як була сама.
Звісно це печально, звісно я погас,
Але дещо, все ж, написав про нас.
Я писав про осінь і писав про літо.
Я писав зимою й восени писав.
Я писав про те, як нам було в світі,
Як без тебе я, іншу покохав.