Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Зоя Бідило: Пауль Целан КОРОНА - ВІРШ |
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Пісаренчиха, 01.09.2022 - 12:14
Дуже сподобалося. Відчуваю, Що Ви, як перекладач, прагнете чистоти перекладу. Я, як читач можу віддатися відчуттям. Ось що вийшло.Осінь прілий свій лист їсть з моєї руки. Хочеш ти? Видлубаємо час з шкаралущі. Чи зможе піти? Сон дзеркалить неділю. Лиш правду віщують вуста. Погляд мій заблукав, омиває коханої стан. Очі стрілись, таємні бажання прокинулись вмить. Мак і пам'ять поснули. Спимо, як вино в мушлях спить. Місяць в морі полоще криваве проміння своє. Наша пристрасть нагою в фрамузі вікна постає. Час прийшов, камінь квітне. Всі дивляться, судять. Змирись. Час настав наш. Хапай. Він пірне в шкаралущу колись. Зоя Бідило відповів на коментар Пісаренчиха, 01.09.2022 - 12:50
Дякую. В душі залишилося відлуння Вашого прочитання Целана. Я не перекладаю, а читаю і намагаюся повторити прочитане словами рідної мови. Дуже добросовісно і професійно переклав Целана Петро Рихло. Вам у вдячність від мене його переклад Корони: Осінь ласує в мене з руки своїм листям: ми подружилися з нею Ми вилущуєм час із горіхів і вчимо його знову ходити: Час вертає назад у свою шкаралущу. В люстерці - неділя, у маренні спиться, уста кажуть правду. Мій погляд блукає до лона коханої: наші очі стрічаються, ми шепочемо темні слова, ми кохаємося, як мак і пам'ять, ми спимо наче вина у мушлях, як море в кривавому місячнім сяйві. Ми стоїмо край вікна обійнявшись, вони з вулиці нас розглядають: вже час, щоби знати! Вже час, щоб каміння навчилось цвісти, щоб забилося серце в тривозі. Вже час, щоб настав-таки час. Вже час. |
|
|