Вишневий сад. І ніч, як сон.
Крихка, немов кришталь, надія.
ЇЇ очей незвіданий полон.
Глибока таїна душевного безслів"я.
Світліє неба зоряний пружок.
Весь світ цвіте духмяними садами.
Кружляють крильця білих пелюсток.
І ранять душу ніжними краями.
Вона стояла і з плечей її
Спадали в сяйві місячному коси.
О ви, душі весняні солов"ї,
Що співом викликають щастя сльози.
Малинова печаль жіночих уст
Розстала, ледь ранок ворухнувся
У пеленах всепоглинаючих спокус
І вітер вічності відчувся.
В долині пінилась ранкова мла.
Зоря згасала в небі рання.
Я бачив сон. Вона була,
Як цвіт весни, небес світання.
