Зінична торочка з опалого листя все вужче,
І руки вже висохли в синьому плетиві соку:
Дві стьожки окреслили вени, що сповнились дужче,
Три крапки всмоктало в бетон на приховане хокку
Притишена спекою, ніжність натхнення ще бродить,
І тліють цукрові хатинки, щораз боячись догоріти,
Ховають дрібні сподівання, де світло заходить -
В скляний фіолет - розчинятись на дні та п'яніти
Два промені будуть тримати окрайку напою,
Три білі печаті від сонця закріплять прихильність.
Вдивляючись в келихи, спалять марноти лупою,
Проводячи поглядом часу безжальну невпинність
Із келихів кожен залишиться майже порожнім,
з тонкою торочкою літа, з вином переможним
