Йогіни: історія святих розбійників (уривок із вірша)
.…і день і ніч Ост-Індський шлях вони тримали,
і шаблями лупили всіх підряд,
топтали, били грабували,
кому є діло: ти син? чи брат?
« Я не хотів, я не такий,
повір на слово, ти мені земляче,
волею долі я є факір,
а зараз на війні, і б’ю добряче»
І служить цей розбійник долі,
і не за них, і не за нас,
збира він злитки золоті в подолі,
і все чекає слушний час.
Постійно плут цей щось мудрує,
ногою однією на землі стоїть,
із пальців рук він щось чаклує,
і все хребет свій гне, а він і не скрипить.
А деколи ступнями дивиться він в небо,
макітрою додолу прилипа,
а то бува й підвішує себе ганебно,
ногою догори до першого стовпа.
А погляд його десь свердлить простори,
далеко пробиваючись у далечінь,
він вічності пізнав опори,
й не знає більше суму й тягосних ревінь.
Спина його в крутих відмітках,
вони накладені цвяхом,
цвяхів цих в нього ціла сітка,
і спить на них від поверхом.
Та б’є годинник знову час,
коли аскези хвиль скінчилась,
й до бою треба стати йому враз,
бо лезо шаблі вже нагрілось…..
