Незвично так мені любить повітря, Що кожним подихом живе в мені і дише. І ледь відчутним мерехтінням вітру Мені рядки в моєму серці пише. А я дивлюсь. Воно, як скло, прозоре. Не доторкнутись лиш, - воно торкає, І я пливу у нім, немов у морі, Що замість хвиль чуттями розкидає. © Жанна Білавич, 27.09.2006
ID: 960991 ТИП: ПоезіяСТИЛЬОВІ ЖАНРИ: ЛіричнийВИД ТВОРУ: ВіршТЕМАТИКА: Філософська лірика дата надходження: 26.09.2022 22:26:35 © дата внесення змiн: 26.09.2022 22:26:35 автор: Жанна Білавич
Проект ініційовано у 2002 р. київським поетом Євгеном Юхницею Правила щодо cookie