…стоять будинки пишні, стиль бароко,
за ними сірі стіни халабуд,
прекрасні юрбляться красуні,
переплітаються естетика і блуд.
Весна хлюпоче водами бурхливо,
зима неподалік ще точить сніг в ногах,
панянка літо серп в руках несе,
у листях осінь десь бреде.
По сторінках біжать зухвало люди,
хтось з них неспішно прохожа,
когось я знаю добре, когось гляділа лише раз,
когось із них давно уже нема,
когось уві сні я бачу раз у раз.
Такий сумбур плететься по старих і пильних сторінках,
там є розчарування, там бувала злоба,
бував і страх.
Все те, що є людське,
не встигло оминути ці всі сторінки,
на них мальовано мости,
що спалені були колись,
але у пам’яті вони все ще збереглись.
Гортати любо цей архів крихкий,
ходити легко по дорогам, що були,
легко ступа нога туди,
де живе дитинство,
де пройдені минулого стежки.
Картинки пролітають повз зір рухливо,
нагадують про сліз гіркий потік,
про сміх, про радість,
про те, що серцю дуже мило,
карбуються в історії вже більш ніж сотий рік….
