У лікарні Миколаєва помер 11-річний
хлопчик, якого після московського ракетного
удару по місту і шести годин
перебування під завалами витягли рятувальники
(голова Миколаївської ОВА Віталій Кім)
Вибух ракети. В очах потемніло.
Ру́хнули стеля і стіни униз…
Ноги заклякли і каменем тіло,
давить на груди бетонний карниз…
Темно навколо, бракує повітря,
кров заливає дитяче чоло,
балка у спину упилася вістрям.
Холодно. Ніч забирає тепло…
Хочеться жити… Як хочеться жити!.
Лише одинадцять років спливло,
та чи настане дванадцяте літо?
Скільки дітей у війні полягло!.
Збуджений голос і промені світла,
дужа рука підіймає бетон…
Житиму? Житиму! – думка розквітла.
Ось він! Нарешті! – гуде баритон.
Хочеться жити!. Як хочеться жити!
Мчить до лікарні хлопчину швидка.
Гинуть дорослі, старі, навіть діти…
Шию стискає загуби рука.
Ниє нестерпно, болить усе тіло,
скоро лікарня і мукам цим край!
Раптом все стихло… Душа відлетіла…
Попрямувала на небо, у рай…
Мамо, не плачте, я ще повернуся
градом небесним, дощем упаду,
маком червоним у рідному лузі…
Лише здолайте московську орду!
Я повернуся… Я ще повернуся
цвітом волошок і зеленню віт.
Витри сльозину, кохана матусю,
ми переможемо. З нами весь світ!
15.10.2022
Хіба ж можна не перейматися. Бо ж це не вигадка.
Про смерть хлопчика я читала у новинах, але ви так це описали, - наче це все відбулося знов: і ці 6 годин під завалами, і надія, що все буде добре... А фінальні рядки дуже показові: не зважаючи на все, що відбулося, доброта нікуди не зникла з душі цього хлопчика.
