А день яскравий, лунає гомін,
дбайливо матері виглядують дітей,
кришталик радості в повітрі,
його скував був Прометей.
Весняний дух і птах небесний,
ступає вільно, говорить чесно,
чітко, швидко, без турбот,
якась плететься павутинка,
любові й радості стоїть хвилинка.
І тут ударом блискавки мете свій шлях -
момент благовоління спиняє жах.
Пазур гострий впився у всесвіт,
і крає суть його в шматки,
затопчує під землю всі надії,
всі прожиті у благості роки.
Просвічує гарненько складену картинку,
кошаче око хитрюще накида ряднинку,
граційно знищує сади гармонії і день,
весна сховала всі свої скарби натхнень.
Манірно вушками ворушить кішка..
..пантера страху, і вушка наче в чорта ріжки,
приходить в душі ніжні і п’янкі,
і вже далеко чутно дитячі голоси дзвінкі.
