Ми віддали усе що мали за ради того щоби щастя мати
Ніколи не тримали того що могли би дати в той момент
Коли кохання було треба своїм вкладом піддержати
Але кінець один, не цінним був завжди ні один цент
Ні що не вартим стане, коли завжди хотіти більше
І тільки лиш спочатку слова кохання мають ціну
А далі ще і ще, ще більше, а вже не цінно, усе важче
Платити, відчуваєш, невинним ти не свою провину
Бо кожен знає сам якщо у щастя душу не вкладати
То полум'я кохання не зможе буть завжди на сторожі
Та знову хтось вважає, що має право брати й брати
Тепер прийдеться бачити у всьому нам думки ворожі
Вкладаючи себе, всі сили, вірили що це уже багато
Ніколи ще в житті не витрачали стільки своїх сил
Хотілось збудувати краще ніж було, а вийшло сито
Старання з днями просочились перетворившись в пил
Залишилось розчарування в розвалинах кохання
І новий день настав, а на житті іще один сумний урок
Та скільки не вкладали, коли не має просто розуміння
Не варто мірять по собі, вважати більшим свій кусок
Бо кожен хто кохає, своєї дати може стільки сили
Душа і серце віддати скільки можуть щоби далі жить
Бо люди різні, а значить і по різному вони усе цінили
Тому не можна дивлячись не себе їх по собі судить
Віддатись повністю, було так і до цього дуже важко
І неможливо буде знов довірити ні серце, а ні душу
Бо вклавши половину, втратили усе що мали, тяжко
Знайти знову себе, знайти свій спокій, ідеальну тишу
25.10.2022 (Яресько Я.М).
