Минулорічний сніг мурчав і пузо біле
під руки підставляв - таке пухнасте!
Світання теж його чесало, сонне й запізніле,
дивилось на метілі хвіст вирластий
Кошлате чудо все крутилося під ноги
та починало щирим нявкотом неділю -
ось пухом вкрилися всі люди і дороги,
запахло свіжістю, морозом і...ваніллю?
Хрусткий ранковий сніг мурчав і як грайливо!
Куди ж ти підеш? Стій та слухай чисту радість,
не ніжити зимову шерстку неможливо,
заховувати пальці у м'яку лукавість
Запізнюйся та забувай про все на світі,
і згадуй потім цілий день, щомиті
