У садочку біля будинку росло багато квітів. Навколо рожевої троянди килимком встелилася піщанка, яка цвіте протягом усього літа. Праворуч розкинувся острівець фіолетової петунії, а ліворуч квітували пахучі лілії. Різнобарвний духмяний горошок та блакитний в’юнок обплели паркан, а вздовж алеї поважно держали свої голівки жовтогарячі чорнобривці.
За стародавнім сказанням у квітнику мають жити ельфи, тому у нашому садку, серед пахощів довгоквітучих рослин, казкове життя також існує. Ельфи пурхають із квіточки у квіточку і радіють життю з ранньої весни до пізньої осені, а взимку вони спочивають під обпалим листям у шовковій травиці.
От і цього разу усі ельфи готувалися до зимового сну. Тільки маленька Білозірка (а прозвали її так тому, що вона народилася у зірчатих квіточках білої піщанки) не збиралася спати. Їй дуже хотілося знати, що відбувається взимку.
– Яка вона, зима? – питала Білозірка у дорослих ельфів.
А ті відповідали, що зима холодна та сумна, бо всі квіти від морозу гинуть.
Але вперта маленька ельфа не вірила: «Не може бути, щоб жодної квіточки не лишилося!»
Однією чудовою миттю, пурхаючи біля вікна будинку, вона побачила на підвіконні красуню-квітку. Білозірка влетіла у відкриту кватирку та з цікавістю наблизилася до незнайомки.
– Як тебе звуть? – запитала ельфа у квітки, тріпочучи крилами.
– Я кімнатна фіалка! – повівши пелюстками, відповіла квіточка.
– А ти теж зимою загинеш?
– Ні, я квітну увесь рік.
– І ти не боїшся морозу?
– У кімнаті завжди тепло і ми, кімнатні рослини, захищені від холоду та морозу.
– От добре! – подумала Білозірка. – Нарешті я знайшла чудо-квіточку, якої бажала. Тепер мені не обов’язково спати взимку.
Маленька ельфа вірила у свою мрію, тому мрія здійснилася. Вона побачить зиму з її білосніжною красою та веселими новорічними святами.
2009 р.
