Упірнає у міжчасся сновидінь
Ніжний легіт дихання тривкого...
Між світами розгортається плеті́нь,
Вздовж якого обрано дорогу.
Серединний шлях... оновлення душі...
Плескіт хвиль космічних доокола...
Потонули в снах умовності межі,
Що клонитись змушували долу.
Розчиняє барви в просторі думок
Тиха мить, де спокій раювання...
Там весна... повітря свіжого ковток
Враз втамує спрагу існування.
У міжчассі сутність нуриться у сни,
Всесвіт квітне в зоряних рабатках,
Надихає в дусі творчістю весни
Та лишає враження в нотатках,
Де уява стелить в ноги палантин
Рясно вкритий жовтим горицвітом...
Між світами чезне вигаданий тин
Та весна єднається із літом...
09.03.2020
–––––––––––––––
Картинка з інтернету
–––––––––––––––
