Ти проводжаєш свого сина на війну,
Через прокляття, з братньої могили, діда.
Загинув він в жорстоку Другу світову.
Ділив в окопі із товаришем окрайок хліба.
Той був із України, братом його називав.
Пліч-о-пліч билися із вражою ордою.
Фашистський звір на землі наступав,
Жорстоко убивав, дім рідний - за спино֜ю.
Хто був їх ворог, сумніву у тім не мали.
Готові були захистити один одного собою.
Згуртовано тяжкі часи тоді переживали.
Настигла смерть обох в одному бою…
Тепер ти проводжаєш свого сина на війну.
Кого вбивати, ти його благословляєш?
Дітей, онуків тих, хто в Другу світову
Із твоїм предком разом, стійко воювали?
Що сталося, зганьбивши світлу пам’ять вашу,
Про діда та таких, як він, життя свої віддавших,
За райдужне майбутнє, як мріяли, наза֜вжди?...
Лиш зрада тих, заради кого, вони - в могилах братніх.
