Якщо горітиме вогонь кохання нашого,
Нехай палає він яскравим гарним полум’ям.
Щоб не згорали в ньому, бо немає кращого
Дарунку долі… Лише обом сія֜ти б вволю нам.
Дивись, он посміхаються у небі наші зорі.
Радіють, що вдалось з тобою нам зустрітись.
Кружляють мрії, опускаючись в теплі долоні,
Немов сніжинки, але квітнуть, мов би вічні квіти.
Лунає дивна пісня про кохання, не затихне
Вона ніколи, навіть, якщо згаснуть в небі тії зорі.
Нехай завжди звучить її мелодія для тих, де
Таке ж багаття пламеніє, спалахує що від любові.
Горить вогонь кохання нашого яскравим полум’ям,
Лунає ніжна пісня про любов, що не вмирає вічність.
Напевно, на галявині, посеред лісу, то згуртоване?…
Та ні - у домі нашому, як символ - незгасима свічка.
