Я хочу жити у душі, що тепла,
Немов парник, серед льодовні.
Нехай вбиває сум, який крізь стекла
Крадеться у моє вікно сьогодні.
Не лиш у сьогодення, кожен день.
Він відчуває себе за֜вжди переможцем.
Оскал зі сміху здригає звуками сирен,
Блекаутом лякає, світло вкрасти хоче.
Потвора - дійсно, але все ж вразлива.
Вона відступить, якщо без страху֜
Ти глянеш в тії очі, в них ослабне сила.
Я зможу, тільки міць у со֜бі віднайду…
Я хочу жити у твоїй душі, що тепла,
Немов парник, серед льодовні.
Хіба ж здолає сум тоді крізь стекла?
Зігрій своїм теплом мої долоні.
