Чи хто бачив колись, як вмирає любов,
Як вона в клітці б’ється, бо хоче прожити
Хоч ще день, або хоч би ще мить, щоби знов
Спрагу щастя єдиним ковтком вдовольнити?
Може, хто-небудь чув той душі дикий крик
Від болючих тих ран, що зумовила доля,
Від думок надокучливих: „Ще хоч на мить,
На хвилиночку бути щоб поруч з тобою?»
Може, хто-небудь скаже, навіщо ж страждать
Тим, хто любить, всім серцем кохання чекає?
Ну, а може і варто лиш мить почекать, –
І усе буде добре. Я спробувать маю!
06.12.2010
