Прекрасна істота нашої днини
Красива і чиста що хоче добра
Її називають мамою діти
Вона появилась з Адами ребра
Несе вона дітям щастя й надію
Що буде на світі творитись життя
Породжує мужність у серці людини
І лине з думками кудись в небуття
Відважна і сильна все оминає
І захистити хоче себе
Від зла що суспільство не переможе
І все найдорожче із світу бере
Збирає в собі енергію людства
Дарує кохання завжди вона
Ніжна як лебідь, струнка як тополя
Вона українка, вона не одна
І найдорожче, що може в нас бути
Дарує буття і народжує спір
За неї життя віддаємо і роки
У мужнім двобої що зветься турнір
Її не покинем нізащо на світі
І це ми створіння жінкою звем
Підносим її на незнані вершини
І все найдорожче в житті віддаєм
06.09.2003 (Яресько Я.М).
