На за що світ цей не покину
І душу богу не віддам
Життя важке але іду я
Бо в цьому світі я не сам
І закохавшись я в дівчину
Живу своїм життям я далі
Думками завжди лину, лину
Все дивлячись в лице в дзеркалі
Закривши віки на хвилину
Знов повертаюся в минуле
І бачу ту прекрасну милу
І згадую усе заснуле
Як посмішка лилась до мене
І очі стали ніби зорі
Бо покохав її назавжди
В коханні плаваю як в морі
Весь світ дарує щастя й душу
Він звеселяє й дає жити
Бо закохавшись не помремо
Не будем жахом себе крити
Як сад вишневий розцвітає
Як ніжний вітер лине в полі
Вона голубить бо кохає
Їй кращої не треба долі
13.09.2003 (Яресько Я.М).