Я знаю з ким цікаво розважатись,
Вони мов вітер, пролітають мимо.
І тих - за ким я можу заховатись,
Котрі надійні, й поруч нерушимо.
Бувало часто не своїх стрічала:
Ми обирали різні цінності життя.
Коли спіткнулась й боляче упала...
Були такі, котрі без співчуття.
Були такі, що й байдуже дивились,
Для них ж бо я - це чужа людина.
З тих, хто знав, були що загордились,
Бо є гріхом для тих чиясь провина -
"Святі"...
Я чула сміх по-заду. Ні, не щирий.
Дивилась в очі лицемірства повні,
Та не лише погляд бачила красивий,
А ті думки, що вглибині, не зовні.
Думки я чула, які не промовляли,
Але важливо що, найголовніше -
І біль той бачила, який вони зазнали:
Так незважати було мені простіше.
Знаю тих, у кого гучні сльози - спосіб,
Аби отримати жаданний результат.
І знаю хто заради інших мовчки й досі
Ковта солоні, терпить, немов солдат...
Я знаю тих, у кого можу я зігрітись,
З ким хочу болем й радістю ділитись.
Вони не так як вітер, що гуляє мимо,
Вони назавжди в серці. Вони є диво.