Чи є у світі сила, я не знаю,
Щоб біль отой змогла перемогти,
Який моє безжально серце крає, –
Довіку біль в душі залишив ти…
Життя іде і швидко час минає,
Як і раніш, моя душа болить,
Час не лікує й пам’ять не стирає…
Скажи, як біль оцей перемогти?
Як відігріти скам’янілу душу,
Відкриту рану в серці заживить?
Як стерти з пам’яті тебе й забути,
У серці щастя й радість поселить?
Якби ти знав, що в той осінній вечір
Проваллям стала стежечка моя,
Розбилося на ній кохання перше,
Назавжди радість відлетіла в рай.
Я іншою стежиною самотньо,
Хоч і без радості і щастя, йду,
Для мене стежка ця – пренепорочна,
На ній ніколи не зустріну я біду…
Березень 2015
