Сьогодні з мамою до ранку говорив,
У небо дивлячись, я бачив її очі.
Слова летіли, підіймаючись без крил,
А по щоках моїх текли пекучі сльози.
Думки зажурені снували між зірок,
Блукаючи між хмарами, зітхали.
Лились слова, як чарівний струмок,
То біль і сповідь синова до мами.
Я знову з мамою до ранку говорив,
Як підросли мої синочки-соколята,
Якби ж мені твоєї мудрості і сил,
Щоб засівати в їх серця добра зернята.
Я говорив і говорив, і говорив,
Новин зібралося усіх не розказати,
І було чути в небі шум пташиних крил,
А з ними думи мої вітром розіп'яті.
Приспів:
Мамо!
Ти смутком осіннім і дощиком літнім
До мене в вікно зазирни.
Мамо!
У слові, у пісні, у спогаді вічнім
Ти будеш зі мною завжди.
Автор Зоя Журавка