***
Небо тут ніби рожевий зефір,
Та все одно не таке красиве як вдома.
Дивлюсь реалій прямий ефір
Й від того на серці суцільна втома....
Гори тут ніби пазлів шаблон,
Та все одно не такі безпечні як вдома.
Хоч тут не літає ворожий дрон
Й від страху ракет не ловить судома...
Вода тут немов чарівнИй еліксир,
Та все одно смакує не так як вдома.
Терпке сьогодення, ніби імбир,
Гірчить і від того зводить оскома...
Повітря тут чисте й прозоре, мов скло,
Та все одно не таке свіже як вдома.
Дихати далі, як би там не було,
Щоб колись повернутись - причина вагома.
Час тут - дуже дивний орієнтир,
Ніхто ж бо не квапиться кудись як вдома.
Обирає маршрут мов, пасажир,
Обачно, виважено, свідомо....
Життя тут ніби мілка ріка,
Та дно ріки не знайоме як вдома.
Лише та сама тут Божа рука.
За течією веде підсвідомо.