а ти сидиш такий усміхнений..
поволі котиться сльоза
з старого, білого лиця
ось зморшка на чолі
блакитним сяйвом марить очі
а усмішка твоя..чого лиш коштує вона..
твій бархатистий тембр всіх розчулить
статура, зріст, де я дитина за стіною
твої бажання – лиш мої навмання, і гірко стане на душі
а ти не прийдеш. не подзвониш. бо не хочеш. знаю, мусиш.
в тебе є діти, жінка, друзі.
я ніхто
живи собі спокійно. живи, благаю. я знаю, де ховаються скарби.
усі незéмнії скарби, квітки душі, вітри кохань – в тобі.
