Ідея виникла після прочитання вірша …А я думками біля тебе… (автор - Ірина Вірна)
Тебе — щомиті відчуваю,
До болі дотики знайомі,
Ти тут, як завжди поруч, знаю,
Серцями й душами разом ми...
Та не зважаючи на відстань,
І на земні координати,
З тобою й лютий — теплий квітень,
Яке ж це щастя — так кохати!..
Я не забуду нашу мрію,
Я пам’ятатиму довіку,
Любов — захоплива стихія
І ні Орфей, ні Евридіка
Не знали так, як ми з тобою,
Про цю могутню диво-силу..
Тому прощайся із журбою,
Нас не розлучать і могили...
Я — твій! Так є, було і буде!
Розлуки — лиш питання часу,
Нехай проходять мимо люди,
Актори, маски і гримаси..
Що нам до них і цього світу?
У нас є свій — аж цілий всесвіт,
А в ньому — стежка до зеніту,
І вічність.. ласк.. цілунків.. бесід...
І вічність — щоб тебе любити,
Хоча й її для цього мало —
Лише — заледве пригубити,
Як ми уперше...