Тріпочуть крила зраненого птаха,
Спадають краплі крові до землі,
І повні його очі смерті страху,
Бо сам лишився у нічній імлі.
Нехай, нехай спочинуть крила,
На хвильку очі тихо затулю,
Чомусь так швидко покидає сила,
І смертний подих на собі ловлю...
Усе життя мина перед очима,
Усі мої досягнення згорять.
Та я лиш птах, мала сумна тварина,
Мене бо й нікому, напевно, поховать.
Простіть мене, мої сердечні браття,
Орли - птахи, бо ви були зі мною!
Мою сміливість і моє завзяття,
Я заберу навіки із собою...
