Здавалось неспроможний відпустить назавжди
Але ж життя в руках одне і час його уже спливає
Так хочеться відвертості, розкрити очі правди
Настав час змін, коли ніщо тебе вже не тримає
Так легко стати вільним знявши всі окови долі
Відкинути як можна далі те, що душу так давило
Бо кожен хоче розуміння, щонайменше просто волі
Щоб те, що вже завмерло в серці, знову загорілось
Покинути той шлях яким здавалося ти вірно йшов
Звернути в інший бік, багато буде ще сюрпризів
Але ж так довго, важко ти долав, нічого не знайшов
Надієшся, що буде хоч тепер спокійно без капризів
Зізнатися лише потрібно в тому, що щасливий ти
Коли спокійно просинаєшся і посмішкою ловиш
Проміння сонця у вікні, що б'ється ніби з самоти
Але тепер все ж легше почуваєш ти себе, відходиш
Від болю і страждань, які ти зустрічав в дорозі
Яких останнім часом стало забагато на твоїх плечах
Коли у тебе навкруги лише чужі товариші та друзі
І ти уже не бачиш правди ні в словах, ні в їх очах
Спокійно зустрічаєш вечір, в подумках листаєш
Роки, що пролітають як сторінки книги в одну мить
Ти впевнений, що все віддати зміг своє, і що не маєш
Зв'язку з минулим, усе залишив, що тримала нить
Затерти всі слова, забути ніби сон, бо ніби марив
Не зміг нічого досягти, лиш втратив все що мав
Даремно так чекав прекрасного та в краще вірив
Натомість роки, що невпинно йдуть знов змарнував
28.02.2023 (Яресько Я.М).
