Ще сонний ліс . Та все ж - привіт, мій друже!
Прийшла до тебе, лиш підсохла стежка .
Твій крайній дуб здаля за мною стежив,
Й за довгу зиму, мабуть, що і скучив .
Сухим підліском під ногами хрустко.
Шипшина розгубила жменю ягід,
Що ніби з них зробив намисто ятлик,
Свою червону вимостивши грудку.
І звуками завихрилась новИми
Застояна за довгу зиму тиша,
Лісний вокал щоденно вище й вище,
Злітаються пташки, де кожна- прима.
А я, у пряні вгорнута обійми,
Чекаю- зараз подих перехопить
Від сірого, та все ж калейдоскопу
Такого милого мені лісного стріму.
Дякую! Та не думаю, що так вже. Просто пейзажі, то моє. Психологія- то Ваше. Ваші
Т...и і досі пам'ятаю, хоч то було більше року назад. На початку війни. Бо пам'ятаю свій комент і Вашу відповідь.
якось так "по домашньому"
такий тип кільцевого римування додає ізюминку, оскільки основне напруження йде на середину катрену, на відміну від перехресного, де йде на останній рядок
а ще дуже милує око різноплановість ідей -тематик творів - свідчення інтелектуальної зрілості автора
Lesya Lesya відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00