Чому, мій Боже, нема законів
у Твого неба?
Юначі душі летять до зір -
Невже потреба?
Чи теж війна в садах небес?
Посеред поля?
Поглянь на них, на цвіт землі -
гіренька доля.
І не кохали і не любили -
дівча у чорнім...
Вдовиці з дітьми та мати з батьком -
молитва жорнів.
Для чого, Боже, створив людину -
людину-звіра?
Там кров невинна тече рікою,
де твоя віра.
І поле в круках і гори в грозах -
хрести степами,
Не дописали життя у прозах
між небесами.
Між небесами та між зірками
крик журавлиний -
Чого, мій Боже, не було долі
людській дитині?..