Сильні люди бувають і не високі,
Тендітні, і плечі у них не широкі,
А ношу несуть, важку мов каміння:
Волочать біль, печаль і гоніння.
Сильні люди знають сльози на смак.
Плачуть - встають, і у вись наче птах,
Усміхаючись, всі перешкоди долають.
Сильними бути ... самі обирають.
У серЕдині ж бо в них тендітна душа.
І у ранах серця, біль немов від ножа,
Та сили знаходять все пережити...
Наче фенікси з попелу, й далі любити.
Щиро кохати вони мають сміливість
І здатні свою показати чутливість,
Бо сила їх часто не в міцних руках,
А в люблячих душах, у вільних думках.