Як примиритись, як скажіть забути?
Чи сорок п'ятий вже не так болить?
А мати вчора випила отрути -
її дитя в землі сирій лежить...
А інша цілий рік снує підтинням,
чекає, виглядає, всіх кляне...
Душа її гіркіша тонн полину...
Хто їй ту душу в біле одягне?
Та й сорок п'ятий ще пече бабусі...
Не зшиють рани в пам'яті нитки.
По веснах линуть в Україну гуси! -
Герої ж не вертають на стежки...
Пробачили, примирені бідою,
із відчаю у відчай крізь роки.
А вони знову йдуть на нас ордою,
лешень вже ті, з ким спільні в нас батьки.
