|
- "Боляче б'єш, коли знаєш куди", - подумала стрілка і покрокувала позначками, наближаючись до цифри 8, такої безкінченної. Час зупинився, бо її засмоктала і завихрила ця підступна вісімка. І коли не треба було нікуди поспішати, то кожен озирнувся...
Сивий чоловік подивився на свою, вже не молоду дружину, і побачив у ній ту дівчинку з русявим волоссям, в якому він так любив блукати своїми пальцями. Вдихнув... Відчув нотки груші та фрезії. Колись вона пахла грушею і любила ці неймовірні квіти, які він уже років 20 їй не дарував.
Мама поглянула на свою дитину, яка істерила, гойдалася по підлозі, дико кричала і лупила ногами в знак протесту. Вона раптом, ніби вперше, побачила, його ельфійські вушка, кирпатий носик маленькою гіркою, очі-озера, заповнені дрібними синіми сапфірчиками... Подумала про те, що давно не милувалася ним. Не гойдала на гойдалці, щоб він зачіпав ногами небо. Не відповідала на запитання - "чому?", не сказавши єдине слово - "тому". Не слухала його розумні думки, стискаючи маленьку долоню у своїй великій. Це було їх знайомство, яке запізнилося.
Чоловік з бородою в розквіті сил, взяв фото з комода. На нього дивилася колишня дружина, яка пішла, так і не дочекавшись його з чергової гулянки. А він не зміг її повернути. Вона жила в іншому місті і серйозно хворіла. Зараз у неї стався рецидив. Цієї ночі вона йому снилася. Чоловік уже був готовий виходити з дому, щоб поїхати до неї, але зрозумів, що запізнився, помітивши тоненьку тріщину на склі. Холодне скло щільно горнулось до фотографії і не давало її прекрасному обличчю вдихнути повітря, яке б заповнило її легені.
Дівчина за кермом нового автомобіля стояла на світлофорі і гортала вихідні дзвінки. Там були всі необхідні контакти: майстер-манікюру, масажист, фітнес-тренер, психолог, майстри з салону краси, знайомі по роботі, друзі з тусовки... Не було лише одного номера - непотрібного... Номера батька-дивака, який переїхав до села після смерті мами і порався з квітами і кущами самшиту, які вона так любила. В саду, яким так пишалася. Номера не було, тому що вона не набирала його вже кілька років.
Випускний. Світанок. Сходить сонця персик із золотистими ворсинками-променями. Вона стоїть перед ним, у накинутому на плечі піджаку іншого хлопця. У її волоссі мерехтять відблиски моря, а вітер грає на скрипці свою пісню. І вона, як крихка кришталева фігурка яка ось-ось розсипеться на дрібні кришталики. А в нього в роті, як і завжди, вата...
Раніше були опубліковані.
Зараз українською❤
ID:
982811
ТИП: Проза
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Мініатюра
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 10.05.2023 15:03:35
© дата внесення змiн: 07.07.2023 12:00:16
автор: Kлер Клер
Вкажіть причину вашої скарги
|
Не давайте порівнювати себе з гришковцями! 
Штрихи до портрету життя - виразні,тонкі,красиві.. 
