Ти завжди приносила з городу квіти
духмяні ...вирощені твоїми руками в землі..
А я . .лиш купляю у квіткарні і намагаюсь себе надурити ,
Що залишаючи квіти у вазі на кухні , я роблю як ти.
Твої квіти з душею зів'яли вже 7 років тому
І у хаті вже зовсім не пахне , як було тоді
Вже сто раз готувала з твого зошиту рецептів...і знову
Всі страви виходять не такі , не такі, не твої
Вже сто раз переміряла дози в рецепті до граму .
Вигризала очима весь зошит, там почерк живий ...
Вже й дивилась в вікно, поки сходили дріжчі, як робили Ви, бабцю
Та беззмінно , а може і був там захований сенс..
Я сьогодні сиділа на кухні , А у вазі посохші троянди
В орендованій хаті , де і стіни навіть чужі
Телефон дзенчить: " Тай , де лопата і сапка?
Старі квіти пробились , посадила б ще поруч нові."
Не кажіть мені люди ,що сили зверху немає
Не кажіть , бо в дрібницях ховаються Божі посли .
Бо та клубма померла ще сім років тому!
Бо всі квіти , що я посадили ,вони не росли
Розвевілась від щастя, сльози капали в тісто .
І блокнота бабусі в руках не було .
Замісила ....зійшло , і запахло, мов вдома , так ніжно
Ніби знову в дитинство мене занесло.
