Простіть однокласники...
Я не прийшов тоді і тоді
В одну однокласницю
Досі закоханий...
Вам треба була моя злість?
Мої сльози прямо там???
Я не знаю чи доживу до завтра
Я вам усім ніхто...
Така моя думка... Простіть...
Я думав про ритуальний суїцид...
Я для неї ніхто...
Колись не відводили погляду...
А тепер вона не вважає мене
Навіть другом....
Не можу більше так...
Жити не хочеться більше
Присмак смутку і кохання
Неначе беладонна наче отрута...
Мені більше нема життя без неї...
Тому простіть однокласники....
Я Вас ждав у себе... Я такий...
Жду що саме Ви зробите перший крок!
Тому що ви люди!!! А я простий поет...
Цікаво... Якщо я вмру... Чи хтось
Принесе красиві квіти на могилу?
От так живу... Мрію про смерть а бог не дає вмерти....
